Св. Антоній з Падуї (1195-1231)
Святий Антоній народився близько 1195р. у Лісабоні, в заможній міщанській родині. У 15 років він вступив до монастиря Августинців у Лісабоні, де навчався, готуючись прийняти сан священика, вивчав праці Отців Церкви і середньовічних теологів, а також природничі науки.

У 1220р. ставши свідком повернення до Коімбри тіл п’яти місіонерів, франци-сканських мучеників з Марокко, які загинули з рук cарацинів, Антоній також запрагнув стати місіонером і мучеником і вирішив вступити до Братів Менших.

Цього ж самого року його вислали на місії до Марокко, звідки через хворобу він був вимушений повернутися на батьківщину. Але замість Португалії, через несприятливі атмосферні умови, він опинився у Сицилії.

Під час Зелених Свят у 1221р. Антоній взяв участь у генеральній капітулі францисканців, яка відбувалася в Асижі. Саме там він вперше зіткнувся зі св. Франциском і був свідком дискусії на тему життя, апостольської і місійної діяльності, а також аскетичних практик у Ордені.

Після капітули Антоній подався до пустельні у Монте Паоло, недалеко від Форлі. Служіння Святої Літургії, молитва і праця на кухні заповнили час його перебування у пустельні.

Під час священичих свячень у Форлі, Антонія вперше попросили проголосити проповідь. Він промовив звичайно, зрозуміло, простою латинською мовою. Коли з його уст поплинули ясні, мудрі слова поєднані з покорою і рідкісним даром вимови, всі були у захваті.

Незабаром Антоній отримав від церковної влади завдання проповідувати. Він став найвизначнішим проповідником ХІІІ ст. Виконання інших важливих обов’язків не перешкоджало йому у реалізації цього покликання.

Антоній став мандрівним проповідником. Він подорожував селами і містами північної Італії, околицями Романії, Емілії, Лігурії, Ломбардії і Венеції.

Під кінець 1223р. Антоній отримав від св. Франциска номінацію на професора теології. Отож Антоній став першим учителем теології у Ордені Францисканців.

Після генеральної капітули у 1230р. Антоній поселився у Падуї, де поглиблював свої знання, проповідував і займався суспільною діяльністю.

Через слабкий стан здоров’я Антоній більше не подорожував і обмежив свою апостольську діяльність до проголошування проповідей на території Падуї. У 1231р. він вирішив щоденно проводити великопісні науки від 6 лютого до 23 квітня. Таким чином Антоній став історично першим проповідником, який приготував вірних через щоденні проповіді і пов’язану з ними сповідь до Великодніх Свят. Послухати проповіді приходили натовпи вірних, їх кількість сягала близько 30 тис.

У своїх проповідях Антоній дуже різко виступав проти лихви, високих процентів від позичок, осуджував хтивість. Він ставав на бік політичних в’язнів, відважно виступав проти тирана і деспота Еццеліно.

Тяжко хворий, останні дні свого життя він провів у монастирі, збудованому графом Тіссо з Компосаньєро. Антоній поселився на горіховому дереві і сходив лише на спільні молитви. В пустельні він готувався до смерті.

13 червня 1231р. Антоній знепритомнів, а коли отямився, попросив, щоб його перевезли до Падуї. По дорозі брати затрималися у монастирі в Арчелла, де ввечері Антоній помер. Поховання відбулося у вівторок 17 червня 1231р.

Від цього дня могила Антонія стала місцем численних паломництв, де відбувалося багато чудес. Через місяць після його смерті єпископ, духовенство і мешканці Падуї вислали до Папи спеціальну делегацію з проханням зачислити Антонія до сонму святих.

Папа Григорій ІХ, в урочистість Зелених Свят, 30 травня 1232р. канонізував Антонія. Під час канонізації було зачитано опис 53 чудес, вчинених за заступництвом цього великого Святого.