Молодь Мацьковець відкриває Бога і один одного на відпочинку!

Є час праці, і є час відпочинку. Все людське життя є даром Божим. І цей дар молодь разом з бр. Петром (францисканцем) спробували відкрити для свого життя, щоби наповнитися різноманітним збагаченням, як для духовного життя, так і для фізичного.

Отож від 8 до 11 лютого десятеро молодих людей разом з бр. Петром Франковим і п. Віктором відпочивали в чудовому і мальовничому селі Погарі (5 км.), від гірсько-курортного центру Плай. Це був чудовий час, в якому молодь і бр. Петро зблизились один з одним, старалися зробити все для того, щоби стати справжньою спільнотою. В цьому їм мали допомогти різновидність програми. Молодь змогли досвідчувати передусім присутність Бога, а також вчитися любити ближнього. В цьому їм допомагали Служби Божі, конференції про те Хто такий Святий Дух? Що таке Євангелізація? Що означає бути зрілим! Те що впливало на те, щоби бачити правду про себе і інших, були розмови. Дуже важливим були прогулянки молоді в горах, катання на лижах, де деякі вперше вчилися їздити. Дуже важливим було приготування їжі молоддю і дбання про порядок. Чудовими моментами були вечори, коли молодь грала в різноманітні виховуючи ігри. Цей час став з однієї сторони, часом відпочинку, але важливішим був духовний досвід. Молодь повернулася з цього відпочинку щасливою, наповненою і більш згуртованою. Ось свідоцтво однієї з учасниць Яни Гороховської:
«Цю поїздку ми довго чекали та дуже прагнули поїхати. Багато чого ми як спільнота навчились та досвідчили. Також були труднощі, але Господь вирішив ці проблеми. Кожен день був особливим для нас кожного... Багато було радощів та усмішок. Ми їхали в Карпати, щоб як спільнота трішки краще пізнати один одного, поділитись своїми думками та повеселитись і це все ми пережили разом. Особисто мене Господь покликав до того, щоб я більше любила людей, поважала не звертаючи, якою є ця людина, а особливо Господь промовляв до мене через конференції..., а також через деяких людей. Є люди до яких Ісус міцно промовив та доторкнувся до них, і я цьому дуже рада...тому що це Господь дає знак, що наша спільнота є не випадковою. Тому я дуже вдячна людям які були поруч з нами.. Та вели нас на правильну дорогу.»