Мацьківці
Спільнота Історія
Богослужіння

Римсько-католицька парафія в Мацьківцях на Поділлі існує зовсім віднедавна.

Офіційно вона була заснована 8 вересня 2010 року декретом Кам’янець-Подільського єпископа Леона Дубравського і передана Ордену Братів Менших Конвентуальних.

Храм у цій місцевості, який виконує функції парафіяльної святині, був збудований під кінець дев’яностих років ХХ століття. Ініціатором і керівником будівництва був Франциск Бялобжицький. Храм збудували на цвинтарі, в північно-східній частині села. Цей цвинтар появився приблизно в тридцятих роках ХХ століття, бо саме цим часом датовані найстарші могили. Недалеко від цвинтаря знаходилася придорожня капличка, яку знищили в 1937 році. На жаль, ніхто не знає, коли вона була збудована і як виглядала. Немає жодної інформації на цю тему.

Від початку святиня виконувала функцію доїздної каплиці  парафії св. Анни в Хмельницькому на Гречанах, яка належить до єзуїтів.

Історія переселення поляків на цю територію сягає XVII століття. Саме тоді у цю місцевість, безлюдну після татарських наїздів і турецьких воєн почали приходити поселенці з Польського Королівства. Спочатку це були польські купці та ремісники, що прибували до руських міст, які отримали магдебурзьке право.

Найбільша хвиля польського переселення на Поділлі прийшла після повернення цих земель Речі Посполитій в 1699 році,  після двадцяти семилітнього турецького панування. Люди передусім оселялися у великих місцевостях: Шаргород, Меджибож, Летичів.

Згодом колонізацію земель Поділля підтримали різні магнатські родини. Завдяки ним появилися такі міста як Проскурів (сьогодні Хмельницький), Городок, Шаргород. Нові поселення засновували також кам’янецькі єпископи.

Незважаючи на те, що на цих землях постійно змішувалися культури, нації і мови, поляки подільської землі зуміли зберегти свій національний характер. Особливо під час більшовицької революції вони виявили глибоку прив’язаність до власних цінностей, не приймаючи того, що насильно нав’язувала нова влада. Їхні вартості були закорінені в національній і релігійній свідомості.

Цією, недоступною для бурі революції і більшовизму, польською міццю були села, які суцільно населяв польський народ, так звані «Мазури», прилеглі до Проскурова (сьогодні Хмельницький): Заріччя, Гречани, Мацьківці, Шаровечка, а також трохи далі Малиничі, Ружична, Лезнів. Проскурівська парафія налічувала в 1917 році близько двадцяти тисяч вірних римських католиків.

Проскурівські Мазури зберегли своєрідний народний діалект, не знаючи навіть мови русинів. Вони ніколи не створювали мішаних сімей, свята відзначали за новим стилем, ходили у білгорайському вбранні. Цим самим створили тут справжню «малу Польщу» в такій мірі, що Проскурів, будучи під пануванням Росії, залишився містом цілковито польським. Всюди, у магазинах і на вулиці, було чути лише цю мову.

Хоч поляки на Поділлі, як і на всій Русі, становили незначний відсоток населення (8,7%), то однак в загальному їхня роль і вплив на розвиток цієї території залишався величезним, а часом просто вирішальним. Характерною рисою поляків було те, що вони не розпорошувалися, а збиралися і об’єднувалися, створюючи таким чином сильніші осередки свого впливу

У статті використано фрагменти праці Володимира Осадчого «Поділля в польській історії і культурі», Люблін 2007.

 

Коментарі  

 
#8 Юра 07.03.2017, 10:21
Наталіє, Коли я вчився на священника/брат а серед нас жоден не знав польської до вступу в орден. Польська мова не є пріорітетною в РКЦ по крайній мірі на наших землях. Бог дивиться на серце, а не на мову і те, шо я прочитав в першому вашому коментарі означало б на мій погляд притіснення нових людей, які починають ходити в косцьол, адже скоріше за все вони не знають польської. Як я й казав повністю відкидати службу на укр мові навряд чи хтось буде і на мій погляд це правильно
Цитата
 
 
#7 Юра 07.03.2017, 10:18
Наталіє, почуйте мій крик душі... косцьол/капличк а/катедрдра/баз иліка не є музеєм польської культури це є дім Бога те, про шо ви турбуєтесь є на мій погляд смішним. Я не є проти польської мови точно так само не є проти російської чи якоїсь іншої. Але я вважаю, що те про що ви турбуєтесь є смішним і треба турбуватись про кожного парафіянина. Яка є перешкода українцям польського походження, які знають польську на службі українською мовою? Натомість для тих, хто не знає мови, є перешкода.Нехай на парафії вирішують, можливо є потреба добавити службу й на польській, але якщо ви маєте на увазі замінити службу українською на польську мову то моя думка-так не треба робити, й навряд чи так зроблять...
Цитата
 
 
#6 Юра 07.03.2017, 09:58
Наталія, якщо ви питаєте про мою думку, то я вважаю, що не треба відкинути жодну людину, яка приходить в Дім Божий. Якщо парафіяни польського походження вміють говорити по українськи, то чому вони не можуть молитися одною мовою з тими парафіянами, які не вміють говорити по польськи? Хіба Бог хоче, щоб в його домі був якись розподіл?
Цитата
 
 
#5 Юра 07.03.2017, 09:47
Наталія моя чисто суб'єктивна думка ви занадто багато переживаєте мовами Другий Ватиканський Собор встановив відправлення служби національними мовами, а не латиною як було до того. Відповідно на парафіях інколи зустрічається служба Божа на польській/угорс ькій (чи іншій залежно від регіону) і на українській. І ще питання: ви вважаєте, що Бог вислухає молитву тільки на польській?
Цитата
 
 
#4 наталія 01.08.2016, 13:49
пане Юрію,як Ви думаєте? Якщо в селі де проживає 90 відсотків польськомовних жителів,яких ще з пелюшок з покоління в покоління вчили "Oтче наш.." чи "Радуйся Маріє.."-польсь кою мовою,якою мовою в костелі в цьому ж селі має йти служба?
Цитата
 
 
#3 Юра 17.06.2016, 21:46
Наталія, продовження мого коментара
Служба польською мовою є це ранішня (одна з 6 служб недільних) 5 на українській і в будній день зранку польською, вечором українською (це якшо взяти до прикладу одну з парафій Хмельницького)
Ті українці польського походження думаю бережуть мову своїх батьків, але якби в Хмельницькому в косцьол ходили тільки українці польського походження думаю в нас би не було 4 косцьолів з 6 службами в неділю на кожній з них (єдине не знаю за косцьол на Ружичній бо він здається шо ше не добудувався довгий час там служба відправлялась в капличці, як зараз не знаю) і на кожній з цих служб вони заповнені люди не тільки сидять, а й стоять. Віра в Бога-ось шо єднає ( по крайній мірі має єднати ) людей в косцьолі, а не національність
Цитата
 
 
#2 Юра 17.06.2016, 21:46
Наталія
А шо ви скажете, шо по моєму більше половини католиків не знають польської мови і не є з сімей поляків. Сам я охрещений в православній церкві, але практикуючий католик і хожу в косцьол. І таких як я багато. Римо-католицька церква не є польською. Косцьол не є джерелом польського духу це джерело Бога. Там є як польський дух так і український, азейрбажанський і інших людей різних національностей .

Ви сказали "забуття того, що берегли наші покоління" Наші покоління берегли віру в Ісуса Христа Бога Отця Сина і Святого Духа.
Цитата
 
 
#1 наталія 14.05.2015, 09:31
Де зараз"мала Польща"? Чому в цей час,коли ніхто не забороняє власних цінностей і не навязує своіх-люди польського походження від діда прадіда з своіми дітьми спілкуються украінською чи російською мовами? Чому в косцьолі де єдине джерело,єдине місце з якого ми черпаємо польський дух всі пісні теж на украінській, або навіть на мові окупанта?Кому це вигідно?Кому це зручно? Так-демократія, так-мова державна,але з цих ніби незначних змін і починається забуття того що берегли нам наші покоління.Тож,д орогі украінці польського походження бережіть мову своіх батьків,своє коріння,свій національний характер!
Цитата